Медична ГІМНАЗІЯ №33
МІСТА КИЄВА
MENUMENU

Конкурс до 150-річчя від дня народження М. Грушевського

Робота на конкурс учнівських творів

до 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського

виконала учениця 9 класу

медичної гімназії № 33 міста Києва

Павлова Поліна Всеволодівна

 

Український велетень

Грушевський Михайло Сергійович (1866 – 1934),

політичний діяч, науковець, публіцист

«Колосальна праця, яку рік за роком викладає проф. Грушевський

перед українську публіку, варта того,

щоб прийняти її з належною увагою, тим більше,

що вона на таких міцних і широких основах,

яким не страшна ніяка критика»

І. Франко

 

Український велетень, людина-оркестр. У кожного народу є свої історичні постаті першої величини. До національної культури належить Михайло Грушевський – історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч, засновник Української Народної Республіки.

Походив він із бідної родини Грушів, що мешкала у місті Холм. Початкову освіту Михайло здобув вдома, потім був зарахований до третього класу Тифлійської гімназії, що на Кавказі. Саме там у цей час мешкала його сім’я під час навчання. У Михайла з’явився інтерес до історії, літератури, народознавства . Саме до грузинського періоду належать перші літературні спроби майбутнього історика. Свої перші оповідання юний початківець надіслав І. Нечуй-Левицькому, який його підтримав.

З часом М. Грушевський виявив бажання стати українським істориком та літератором. Молодий дослідник вирішив вступити на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Одержав золоту медаль за кандидатську дисертацію, за темою «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінці XIV століття». Потім захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки». Одержав за це ступінь магістра та посаду професора у відомому в Європі Львівському університеті. 19 років плідної діяльності Грушевського були пов’язані з цим університетом. Тут виявилися його здібності. Саме у Львові створився могутній тандем з двох українських велетнів: Грушевського і Івана Франка. Вони видали цілу низку літературних та публіцистичних творів. Це й своїх сучасників: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький й Ольги Кобилянської та інших майстрів українського слова. І це все, у той час, коли українознавчі дослідження на території царської імперії, м’яко кажучи, далеко не заохочувалися!  Грушевський зміг поєднувати викладацьку, редакторську, науково-організаційну та політичну діяльність. Був одним із засновників Української національно-демократичної партії у Галичині. У Петербурзі одним із засновників часопису «Український вісник» ― органу Української парламентської громади I Державної Думи. Грушевський мав високий науковий авторитет і незаперечне лідерство. І тому після Лютневої революції 1917 р., Центральною Радою був заочно обраний головою. А в квітні 1918 р. Михайло Грушевський став Президентом Української Народної Республіки.

Але ж якою складною була політична ситуація в країні! І тому він вимушений був виїхати за кордон. На батьківщину Михайло Грушевський повертається всесвітньо відомим істориком, якого незабаром було обрано академіком Всеукраїнської академії наук.

У 30-х біда не минула й Михайла Грушевського: його заарештували. Після звільнення, незважаючи на погане здоров’я, вчений багато працював. Наприкінці 1934 року його не стало.

Михайло Грушевський сповна пізнав велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишився вірним ідеї усього життя ― самоствердження свого народу.